Маєш інформацію? Поділись! Розміщення реклами на порталі

Розділи

 Про нас
 Тех-Каталог
 Прес-Каталог
 Книгарня
 Радіореклама
 Радіонавчання
 Радіоанонс
 Новини радіо
 Радіожиття
 Радіоакції
 Радіостанції
 Радіорозклад
 Радіопродакшн
 Радіолінки
 Радіостатті
 Радіозакони
 Радіословник
 Радіочиталка
 Радіоформати
 Радіорейтинґи
 Радіомузей
 Поради
 Реклама у нас
 Оголошення
 Партнери
 FAQ
 Головна
 Мапа порталу
Пошук в Мережi:


uaportal.com
   

Відвідайте:


"Українське Радіо"

Спілкування

 Гостьова книга
 Форум
 Чат
 Контакти

:: Бібліотека порталу ::

Радіостатті
 
Тех-Каталог Маєш інформацію? Поділись! Радіонавчання Маєш інформацію? Поділись!
 

Із перших уст

Тетяна ВЕРЕМЧУК:

:: "Родинне радіо" або Що несуть наші радіоприймачі ::

Газета "Говорить і показує Україна" №31 (2587), 25.07.2007

  Розміщення реклами на порталі  
  Радіопродакшн  

     "Сила радіо сьогодні полягає в тому, що у коловороті шоу і смажених фактів воно залишається собою, має свою інтелігентність, благородне обличчя і… не розмінюється". Що доносять радіохвилі у наші домівки, серця, душі? Яку роль взагалі відіграє радіо у житті людини? Канал духовного відродження "Радіо "Культура": його сьогодення і перспективи. Про це розмова з заступником директора мистецьких програм, ведучою і людиною, закоханою у свою справу, Нелею Даниленко.

     - Шановна пані Неле, розкажіть трохи про себе і про радіо "Культура" в цілому.

     - У новому форматі радіо "Культура" працює вже майже п'ять років. Я тут трохи менше - близько чотирьох - обіймаю посаду заступника директора мистецьких програм.

     - З цього і розпочинали?

     - Ні. Починала я з ведучої ранкової передачі "Знакова постать", куди запрошують провідних діячів. Мета цієї програми - зробити ранок веселим. Є тема інтерактиву, коли на обговорення ставиться якесь питання і люди телефонують до студії, щоб висловити свою думку. Взагалі слухач Каналу - це ерудований та інтелігентний слухач. Тому нам цікаво і сперечатися, і погоджуватися. Це канал однодумців, його ще часто називають "Родинним радіо".

     - Який основний напрямок роботи Вашого радіо? Воно присвячене тільки культурі?

     - Не тільки. У рамках радіо "Культура" працює Канал духовного відродження. Тобто наша мета - це якомога більше уваги приділяти духовності, її розвитку, можливо, навіть її народженню. Але відроджуємо ми духовність на базі музичних творів, літератури, науки. Тут ми говоримо про людину, про людину мистецтва. Я до цього дуже тяжію. Колись взагалі вважала їх святими і повага лишилася до сьогодні. Недарма кажуть, що одна пісня може зробити набагато більше, ніж ціла армія чи політична партія.

     - Політика присутня на Вашому радіо?

     - Взагалі у нас її небагато. Однак, коли суспільство дуже заполітизоване, заплющити очі і сказати, що й слова не буде щодо цього питання, ми не можемо. Тому є така передача, як "Політика і мораль", яку веде Лесь Танюк. Є історичні програми. Під час Помаранчевої революції (я її ще називала "Сонячною революцією"), коли народ піднявся обстоювати своє право на пристойне життя, про це говорилося більше. Проте я не вбачаю в тому політику, то було велике єднання великого народу. Феномен, який досліджуватиметься ще дуже довго. Ми самі довели, що варті кращого життя. Отоді в нас була присутня так звана політика кожен день, але не зовсім політика, а швидше громадянські настрої.

     - Як розвивалося радіо "Культура"?

     - Тим людям, які починали творити радіо "Культура" (на превеликий жаль, я прийшла пізніше) у перші дні, перші місяці було безперечно важко, але цікаво. Все, чого досяг Канал духовного відродження, - завдяки нашому невтомному, неспокійному, вибухаючому цікавими ідеями Леонтію Антоновичу Даценку, котрий його заснував і багато років пропрацював на радіо. Це людина, віддана своїй справі до кінця. Звичайно, радіо розвивається. Є безліч нових ідей, цікавих задумів. Словом, попереду ще багато.

     - А якимись здобутками можете похвалитися?

     - Нещодавно з'явилися дві нові редакції: Інтернет-публікацій та позастудійних записів. Відтепер ми плануємо розміщувати в Інтернеті всі наші програми, щоб кожен міг почитати або прослухати їх у записі. Так само там будуть анонси кращих передач і ведучих. Ще один новий проект - програма у прямому ефірі під назвою "Радіо "Культура" представляє: зустрічі на Печерську". Це творчі вечори відомих людей, які вестимуться прямо з концертно-студійного комплексу. Я думаю, вони набудуть величезної популярності, бо це живе спілкування. Слухачі з усіх міст, навіть з-за кордону, можуть телефонувати і ставити свої запитання. Дуже багато у цьому плані попрацювала Світлана Кононенко, заступник директора мистецьких програм. Надалі редакція позастудійних записів має великі плани, починаючи від висвітлення культурно-мистецьких подій аж до проведення міжнародних фестивалів. Отакі наші перспективи.

     - Чим найбільше пишається радіо "Культура"?

     - Людьми, які тут працюють… Зарплати у нас дуже і дуже невисокі, а роботи, звичайно, багато. Тому ті, яким це нецікаво, котрі не вміють робити або не хочуть, довго не затримуються. Залишається лише той, хто свято вірить у свою справу. Наш канал займає важливу нішу - він україномовний. Ми говоримо українською, співаємо українською, показуємо, яке українське прекрасне. Усі часи це відсувалося на задній план або знищувалося фізично. Наш канал - це відродження імен забутих, свідомо або несвідомо. Така його політика та позиція. В Україні надзвичайно багато прекрасних, талановитих людей, на яких, власне, вона і тримається. Не на ковбасі, не на матеріальних благах, а на вічних почуттях і духовності.

     - Які якості, на Вашу думку, мають бути притаманні радіожурналісту?

     - Важко сказати…Обдарованість, наполегливість і бажання бути цікавим повинне бути притаманне будь-якому журналісту. Єдине, чим обов'язково має володіти радіожурналіст, - це щирість. Радіо, як ніякий інший засіб масової інформації, показує душу, оголює її. На телебаченні позаду є студія, є декорація, щось мигає, якась цікава кофтинка на ведучій - це все відволікає. Десь там можна трохи приховати свою непрофесійність. У газеті зробити те важче, але все одно існують літредактори, коректори. На радіо ж немає ні гриму, ні костюмів. Є лише твій голос, який передає почуття. За багато років я переконалася, приховати нещирість - неможливо, голос обов'язково це видасть. Коли сідаєш за мікрофон, мусиш бути чесною і бажано (посміхається)… талановитою особистістю.

     - Не секрет, що нині Національне радіо слухають переважно старші люди. Як можна повернути увагу молоді? Чи потрібні якісь зміни?

     - Можливо, ці зміни і варто започаткувати. Але справа у тому, що свого часу, на фоні усієї "нерозберихи", коли нашій молоді почали давати сіре, брутальне або низькопробне, і стверджувати, що це і є якісний продукт, більшість у те повірила. Тому зараз, коли з'являється щось геніальне, вона того не сприймає. Кажуть: як воно може бути хорошим? Це ж нафталін. Не може Верді чи Лисенко бути нафталіном! Це світова класика. Згадала слова Анатолія Кочерги: "Чому, власне, вважають, що ми окраїна Європи. Ми - її центр. І сьогодні ще Європа повинна повчитися у нас, як треба любити матір, як треба любити свою землю…" Ця людина співає у найпрестижніших оперних театрах світу. Але завжди вимагає, щоб на афішах було написано: "Анатолій Кочерга. Бас з України". Нині відбулося якесь зміщення понять, цінностей. Вєрку Сердючку обрали за всеєвропейського блазня. І ми маємо цим пишатися? Безперечно, на радіо мають бути молодіжні гурти. Той же "Тінь сонця" чи "Мандри", Олег Скрипка і решта. Такі класні хлопці! Те, що молодь захоплюється роком, - це прекрасно. На те вони і молоді, їм потрібно кудись дівати свою енергію (сміється). Інша справа, якщо це паралельно перемежовується з наркотиками та пияцтвом, де діти гроблять себе, - оце сумно. На радіо "Культура" багато талановитої, творчої та допитливої молоді.

     - Яким ви бачите українське радіо майбутнього?

     - Прекрасним радіо у чудовій країні. Що значить майбутнього? Наскільки ми можемо зазирнути вперед? Я бачу радіо, яке залишається вірним головному ідеалу - правдивості і високому мистецтву. А за форматом? Зараз техніка крокує далеко. Ми прикладаємо зі свого боку максимум зусиль, об якомога швидше ставали на гідний рівень у технічному плані. Але в те, що тут будуть працювати щирі і талановиті особистості - я свято вірю, для яких поняття "людина" - не просто слово, а високий ідеал.

     - І наостанок, що б Ви побажали читачам нашої газети?

     - Я дуже люблю щотижневик "Говорить і показує Україна" і дуже вдячна всім, хто там працює. А читачам хотіла б побажати того, що, власне, й усім людям. Того, що Вам і собі, - навчитися не втомлюватися любити цей світ та все, що в ньому є. Зло породжує зло. Любов породжує любов. Зі зла так само треба робити добро, бо більше його робити немає з чого. Коли ми будемо мудрими і сильними, тоді все у нас буде добре.

Тетяна ВЕРЕМЧУК

• Перейти до решти статей 2007-го року       • Перейти до статей за інші роки
  Розміщення реклами  
  Розміщення реклами  
  Вгору  На головну  Мапа порталу  Контакти
 

:: Наш хостер ::
"ColoCall"

 

Відвідайте:


"Подих ефіру"

Журнал "Телерадіокур'єр"

Газета "Восточный проект"

Західно-українська
банерна мережа

 

Українська Банерна Мережа
 

Українські 120x60
pagerank searchengine optimization
Rambler's Top100
Сова - поиск в Украине

© Борис Скуратівський, 1999-2018