Маєш інформацію? Поділись! Розміщення реклами на порталі

Розділи

 Про нас
 Тех-Каталог
 Прес-Каталог
 Книгарня
 Радіореклама
 Радіонавчання
 Радіоанонс
 Новини радіо
 Радіожиття
 Радіоакції
 Радіостанції
 Радіорозклад
 Радіопродакшн
 Радіолінки
 Радіостатті
 Радіозакони
 Радіословник
 Радіочиталка
 Радіоформати
 Радіорейтинґи
 Радіомузей
 Поради
 Реклама у нас
 Оголошення
 Партнери
 FAQ
 Головна
 Мапа порталу
Пошук в Мережi:


uaportal.com

Спілкування

 Гостьова книга
 Форум
 Чат
 Контакти

:: Бібліотека порталу ::

Радіостатті
 
Тех-Каталог Маєш інформацію? Поділись! Радіонавчання Маєш інформацію? Поділись!
 

Ім'я

Валерій НОВОСВІТНІЙ:

:: Олег Морозов: шлях від диск-жокея до музичного редактора популярної радіостанції ::

Кіномузичний тижневик "П'ятниця" №42 (243), 18.10.1996

  Розміщення реклами на порталі  
  Радіопродакшн  

      14 жовтня виповнилася перша річниця з початку виходу в ефір популярної нині радіостанції "Київські відомості". З цієї нагоди ми зустрілися з ведучим, а віднедавна й музичним редактором радіостанції Олегом МОРОЗОВИМ, який люб'язно дав "П'ятниці" інтерв'ю.

      - Олег, учора у вас був дуже напружений день: на радіостанцію прийшло багато гостей поздоровити "Київські відомості з ювілеєм, увесь час телефонували слухачі, отож ви мали гарну нагоду переконатися, що вас слухають, люблять і поважають. І що там приховувати, в значній мірі і завдяки особисто вашій роботі в ефірі та поза мікрофоном. Де ви цьому навчилися?

     - Усе починалося з дискотек. Моя перша група, що влаштовувала дискотеки, була організована ще 1977 року. Вона тоді вважалася другою чи третьою у нашому місті.
     Якось у мій рідний інститут, Київський інститут інженерів цивільної авіації, прийшли хлопці з університету і сказали, що продемонструють новомодне вище під назвою дискотека. Проте вийшло це в них досить нецікаво. Я б зробив по-іншому. І зібрав для цього кількох наших студентів. І вдалося! Нас запрошували в вузи, на підприємства - до 250 виступів зробили, їздили в інші міста, влаштували дискотеку на стадіоні, пароплавах...
     Раптом спохватився комсомол, вирішив прибрати ініціативу в свої руки. Влаштував Перший Всеукраїнський конкурс дискотек, звідки, власне, й вийшли всі ветерани ді-джейства. Конкурс проходив досить провокаційно: нам запропонували показати все, що можемо, - показали, після чого нас одразу ж здали КДБ. Найбільшим криміналом тоді було використання музики Еліса Купера, Led Zeppelin...

      - Що значить "здали КДБ"?

     - Ну, в журі тоді був представник цієї організації, він відкликав мене в сторону і задав питання, чому наша диско-група називається "ABC"? Я відповів, що це просто використання музичного алфавіту. На що н сказав: "А ти знаєш, що ABC" - це назва найбільш підривної американської телекомпанії? І запам'ятай: якщо я ще хоч раз почую цю назву, то вам доведеться сушити сухарі". Після цього взяли іншу назву.
     Ми були бунтівниками, йшли проти течії, але життя брало своє, отож довелось підлаштовуватися під вимоги життя і коли у 80-х роках нас запросили в об'єднання дискотек при фірмі "Свято", ми погодились. І я почав працювати в кафе "Зоряне". На той час у Києві це було унікальне місце, куди квитки брались на кілька тижнів наперед. Незабаром фірму "Свято" почали переслідувати, розпочались інтриги і міськком комсомолу закрив наше об'єднання.
     Потім працювали в об'єднаннях "Експеримент", "Фоноколір". Були злети і падіння - так тривало до 1987 року, коли я познайомився зі своєю нинішньою дружиною. Вона досить відомий режисер по проведенню свят у Києві. Ії направили в "Фоноколір" на підкріплення і попросили звернути на нас увагу - хлопці, мовляв, талановиті. Вона звернула увагу і як результат - усе завершилося весіллям, потім народження однієї дитини, другої. Це співпало з кризою, коли люди перестали ходити в кафе, об'єднання розпалося, та й мені було не до цього.
     Ця пауза тривала років п'ять. Я працював за фахом - інженером, технологом-програмістом, але невиплата зарплат підштовхнула до думки, що треба щось шукати інше. А музика все одно притягувала до себе. І от одного разу по приймачу почув оголошення, що радіо "ЮТаР" набирає ді-джеїв. Прийшов, провів ефір, але з відповіддю тягнули і через кілька місяців пішов звідти. У коридорі мене наздогнав один із співробітників станції і сказав: "Жаль, у тебе ж гарно виходить. Піди на "Київські відомості" - вони хочуть відкрити радіостанцію".
Це було у серпні, тобто за півтора місяця до першого ефіру. Музичний редактор спочатку забракував мене, проте я сподобався директору радіостанції і він взяв мене на роботу.

      - А тепер ви й самі стали музичним редактором.

     - Так, з 16 вересня цього року, одразу після відпустки. Тепер робочий день збільшився удвічі.

      - І якою ж буде тепер музична політика "Київських відомостей"?

     - Ми її вже дещо змінили. Роботу станції поділили на кілька змін. Перша зміна - ранкова. Наші дівчата-будильнички будять слухачів легкою ритмічною музикою. Концепція всієї радіостанції побудована на використанні поп- та рок-класики. Тому зранку звучить ABBA, Boney M, а ще українська й російська музика.
     Друга зміна - це ретро-музика. Нині не лише Утьосов, а й Френк Сінатра чи Елвіс Преслі. Потім 2 години віддаємо на замовлення пісень. Отримуємо дуже цікаві листи. Наприклад, до нас звернувся хлопець, який сліпне, і ми для нього єдине вікно у світ. Я дуже уважно ставлюсь до дітей, людей похилого віку, інвалідів. Це для мене святе.
     Мені подобається, що "Зал слави рок-н-ролу", що розрахований на людей віком від 25 до 50 років, слухають і 6-7-річні діти, і пенсіонери. У вчорашньому ефірі, наприклад, зателефонувала жінка і сказала: "Ви кажете, що ваш рекорд вікового діапазону - 86 років. Так от, я вам заявляю, що моїй мамі, яка вас також слухає, вже 90 років".
     А третя зміна - це для прихильників класики року. У ній лунає музика тих груп, що викликають у мене особливі почуття: Led Zeppelin, Deep Purple, Grand Funk, Rolling Stones… Саме у цій зміні йде моя програма "Зал слави рок-н-ролу". Проводяться ігри, конкурси.
     Четверта зміна - нічна зміна. Її ми присвячуємо ненав'язливій інформації у вигляді пліток, слухів про популярних зірок. І музика на зразок Уїтні Х'юстон чи Шаде.
     А от з 18 до 19 години у роботі ді-джеїв своєрідна перерва - ми ставимо повністю якийсь концерт і пропонуємо нашим слухачам його записати. Намагаємося, щоб кожен день був тематичним: латинська музика, синтезаторна, андерграунд, джаз...
     У нас можна почути найрізноманітнішу музику. Я музичний редактор станції і мушу дбати про те, щоб нас слухало якомога більше людей.
     Мріємо про цілодобове мовлення. Поки що це стримується фінансовими проблемами, але ми їх обов'язково розв'яжемо.

      - Ведучі радіостанції "Київські відомості" відрізняються від ведучих багатьох інших радіостанцій професіоналізмом. Де вони набували досвіду?

     - На нашому радіо. Адже Руслан Поліщук і Сніжана Зациріна до цього працювали журналістами у газеті, Тетяна Ярошенко була викладачем іноземної мови у вузі, Олег Ясинський працював у рекламному агентстві, про себе я вже розповів.

      - З ваших програм добре помітно, яка музика вам особисто подобається, але хто найулюбленіший виконавець?

     - Якось, здається 1964 року, прийшов до дяді, якого називали стилягою. А він через друзів-спортсменів, що їздили в загранку, дістав платівку Beatles. Я вже про них щось чув тоді. Особливо багато інформації було в журналах "Крокодил" і "Перець". Попросив поставити платівку - і все, відтоді у мене всередині все перевернулося, адже до цього слухав лише Дмитра Гнатюка, Людмилу Зикіну. Я й зараз їх люблю. 10 років вважав, що Beatles недосяжні. А потім почув Led Zeppelin. Спочатку я був у шоці: думав, що це якийсь маразм, але поступово "в'їхав" у їх музику. Далі були Deep Purple, Black Sabbath...
     То хто ж найулюбленіший виконавець? Я не консерватор. Притримуюсь мейнстріму з деякими ухилами то в один, то в інший бік. Мені важко вийти на крайні полюси музики - на найлегшу чи найважчу. Люблю гарну попсу, диско, соул, реггі, дуже сильно полюбив класичний, чорний блюз. Глибокий джаз поважаю, але не розумію. Нормальне ставлення до панків, якщо вони не занадто божевільні. Тобто можна говорити лише про улюблену групу на сьогоднішній ранок, день, ніч, настрій. Ну, а якщо найулюбленіші групи все ж назвати, то це: Led Zeppelin, Queen, Deep Purple, Rolling Stones, 10 CC, ELO, Nazareth, T.Rex...

      - Це, певно, претенденти на "довгограючі" розповіді в "Залі слави рок-н-ролу"?

     - Про Led Zeppelin в ефір вже вийшло 86 сюжетів-передач, а загалом їх 100, тобто десь на два тижні. Хотів би розповісти про Beatles, але слухачі, які почули нас лише з виходом на FM-діапазон, у липні, просять повторити програми про Pink Floyd, Jethro Tull та інших. Тому певний час йтимуть повтори.

      - А за безпосереднім спілкуванням з аудиторією не сумуєте, за роботою ведучого дискотеки?

     - У нас є домовленість з певною організацією, яка допоможе організувати постійні дискотеки в кафе "Прем'єр". Загалом це цікава робота. Пригадую один з конкурсів, влаштованих інститутом підвищення кваліфікації працівників культури (на той час я вже встиг отримати два дипломи професіонального ді-джея у цьому інституті). Там ми показали програму, яку досі вважаю найкращою.
     З моєю майбутньою дружиною ми їхали в автобусі і раптом, не знаю чому, попросив: "Дай мені ручку і папір". І почав писати вірші. Причому вірші абсолютно не музичного плану. Вони розповідали про загальнолюдські цінності. І тут я зрозумів, якою повинна бути наша музика на цьому конкурсі, слайди, освітлення. Тоді ми завоювали усі цінні призи.

      - Ви пишете вірші?

     - Ні. Це було вперше і востаннє. Мій єдиний завершений вірш називався "Райдуга". У мене раптом промайнула думка, що наш білий світ складається з семи кольорів райдуги і кожен колір викликає у людей, як правило, позитивні емоції. У райдузі немає чорного, сірого кольору, що викликають емоції негативні, тобто у самій природі закладено, що все у людей має бути добре.

      - Чи не хотіли б окрім музичних програм вести на радіо ще якісь передачі на кшталт "Хіт-парад анекдотів"?

     - "Київські відомості" повинні мати передачу про класику сатири і гумору. Проте не можу ніяк знайти компакт-диски з записами виступів Тарапуньки і Штепселя, Карцева й Ільченко, Жванеиького. Можливо доведеться використовувати платівки. Невдовзі, після появи нічного ефіру, з'явиться передача про секс й інші. З цього приводу пригадую курйозний випадок. В одній з наших ігор слухачі повинні були вказати фільми, у назвах яких є назви кольорів. Так от, якийсь маленький хлопчик сказав: "Я знаю стрічку під назвою "Секс і червоне". "А ти знаєш, що таке секс? - запитав я у відповідь. - Не знаю". (І тут чую, як він звертається до мами з цим же запитанням. На що вона відповіла, що пояснить це йому потім).
     А от курйозний випадок з минулого. Колись працював навіть тамадою на весіллях. Одного разу довелося проводити весілля... серед глухонімих: наречений глухонімий, глухоніма наречена, глухонімі гості. Я коли прийшов, то подумав, що моя присутність там - це жарт. Єдина людина, яка могла говорити і чути, - перекладач. Розумію, що на пальцях він все їм переповість, але як вони танцюватимуть? "Я тебе навчу, - відповів перекладач. - Вистав низький тембр і включай музику погучніше - вони ж ногами відчувають її - підлога здригається".

      - А ви не боїтеся, що чим більше з'являтиметься в ефірі передач не на музичну тему, тим менше звучатиме музика і від вас відвернуться слухачі?

     - Не боюся. Менше музики не буде, буде більше і кращої!

Розмову вів Валерій
НОВОСВІТНІЙ

• Перейти до решти статей 1996-го року       • Перейти до статей за інші роки
  Розміщення реклами  
  Розміщення реклами  
  Вгору  На головну  Мапа порталу  Контакти
 

:: Наш хостер ::
"ColoCall"

 

Відвідайте:


"Подих ефіру"

Журнал "Телерадіокур'єр"

Газета "Восточный проект"

Західно-українська
банерна мережа

 

Українська Банерна Мережа
 

Українські 120x60
pagerank searchengine optimization
Rambler's Top100
Сова - поиск в Украине

© Борис Скуратівський, 1999-2017