Маєш інформацію? Поділись! Розміщення реклами на порталі

Розділи

 Про нас
 Тех-Каталог
 Прес-Каталог
 Книгарня
 Радіореклама
 Радіонавчання
 Радіоанонс
 Новини радіо
 Радіожиття
 Радіоакції
 Радіостанції
 Радіорозклад
 Радіопродакшн
 Радіолінки
 Радіостатті
 Радіозакони
 Радіословник
 Радіочиталка
 Радіоформати
 Радіорейтинґи
 Радіомузей
 Поради
 Реклама у нас
 Оголошення
 Партнери
 FAQ
 Головна
 Мапа порталу
Пошук в Мережi:


uaportal.com
   

Відвідайте:


"Українське Радіо"

Спілкування

 Гостьова книга
 Форум
 Чат
 Контакти

:: Бібліотека порталу ::

Радіостатті
 
Тех-Каталог Маєш інформацію? Поділись! Радіонавчання Маєш інформацію? Поділись!
 

ЮВІЛЕЇ

Анатолій ПАРФЕНЮК:

:: Той, що плуга пре ::

Газета "Говорить і показує Україна" №9 (2617), 20.02.2008

  Розміщення реклами на порталі  
  Тех-каталог  

     21 лютого Леонтію Даценку, директорові Каналу духовного відродження Радіо "Культура", віце-президенту НРКУ виповнюється 70. З цієї нагоди колектив тижневика щиро вітав ветерана Українського радіо зі знаменною датою і бажає йому міцного козацького здоров'я та творчого довголіття. З роси і води Вам, Леонтіє Антоновичу!

     Різні бувають начальники. А я скажу Вам нібито про начальника, але не такого вже й грізного. Це Левко Даценко, якому сімдесят календарних років за григоріанським літочисленням завтра якраз і виповнюється. Маю моральне право сказати про нього як "однокашник". Ну, кашу, звісно, не кожен сьогодні й їсть. Ось картоплю хіба що, то це так.
     Давненько, нівроку, це було, відколи ми, студенти-журналісти у гуртожитку-клопівнику № 4, що у Києві на вул. Ломоносова, почали її, ту картопельку, їсти. Іншими словами - жили серед людей, терпіли їхні вади. Серйозний для майбутнього керівника тест. На толерантність. Левко Даценко склав його блискуче, і це запам'яталось. А ще помітно вирізнявся тим, що не став на "жалість" університетських викладачів тиснути, як висловився один з персонажів "Веселих яєць": завжди костюм носив, а не "дембельську" уніформу, чим грішили багато хто з нас.
     Хоч з якого боку візьми, життя у совдепії ніколи не було безхмарним. І зовсім не у матеріальному вимірі, як, скажімо, для сьогоднішнього пенсіонера. Нестерпним воно було духовно, а національно-свідомим українцям - особливо. Не всім щастило вдало пройти етапи ідеологічного відсіву: і професію набути, і людиною при цьому залишитись, не опустившись до рівня примітивного "стукача". Ось я, приміром, не зумів. На всю можливу широчінь відкрив забороло та й авантюрно, як Дон-Кіхот, став на прю з системою. Остання розправилась зі мною блискавично: з університету викинула і настирливо упродовж багатьох років виховувала у середовищі "гегемону". Звідти у начальники не виходять.
     А наш сьогоднішній ювіляр пішов дещо іншим шляхом. Вів не кинувся на вітряки, як інші. Він послідовно, цілеспрямовано робив свою справу. Скільки ж то часу збігло, гай-гай, аби у щоденній виснажливій рутині професійно загартувався і творчо визрів радіожурналіст Левко Даценко. Писав у блокнот, на диктофон, як те велить професія, начитував і, врешті-решт, перефразовуючи мультяшного Чебурашку, таки дописався: начальником став. А що значить бути управлінцем в епоху, коли все і вся міняється чи не кожного дня? І не завжди на краще. А це значить: і хочеш, і намагаєшся щось зробити, та мало на те ради. Ну, дуже, дуже хотів би Левко Даценко, керівник 3-го державного радіоканалу, (або ж каналу духовного відродження "Культура"), домогтися технічних зрушень у своєму господарстві, збільшити кількість радіопередавачів. Як горохом об стіну. Отож і маємо у підсумку - на одного радіослухача каналу "Культура" припадає, коли зіставити технічні можливості, десять таких самих радіослухачів "Русского" чи подібних йому за духом "радіо".
     Чи варто дивуватись, що і у цьому штрихові, зокрема, серед низки інших, пояснення такого великого серед етнічних українців відсотка духовних кастратів. А що це саме так, переконався, коли подорожували ми з дружиною на своїй "Таврії" до Галичини. Наш бортовий "китаєць", що чатував на хвилі 72,8 мгц, надійно і якісно закляк уже на 50-му км від Києва. Згасли радіохвилі правдивого українського каналу. На жаль, дротове радіомовлення, як і динозаври, вимерло остаточно і назавжди.
     Тепер очевидно кожному: китайці своїми дешевими приймачами нас завалять. А ось радіопередавачі - це таки наше. Отож вірю, дорогий Левку, Ти свого доможешся і здійсниш те, що задумав. Якщо, звичайно, держава наша плече підставить.
     Дорогий Друже! 70 - це з усіх боків поважний вік. Усякі новини можливі під цю пору. А я зичу Тобі - тільки добрих. Ти заслужив на це. Ти свій шлях пройшов чесно. Дай, Боже, отак кожному з нас.

Анатолій ПАРФЕНЮК,
с. Жуківка Яготинського
району, що на Київщині

• Перейти до решти статей 2008-го року       • Перейти до статей за інші роки
  Розміщення реклами  
  Розміщення реклами  
  Вгору  На головну  Мапа порталу  Контакти
 

:: Наш хостер ::
"ColoCall"

 

Відвідайте:


"Подих ефіру"

Журнал "Телерадіокур'єр"

Газета "Восточный проект"

Західно-українська
банерна мережа

 

Українська Банерна Мережа
 

Українські 120x60
pagerank searchengine optimization
Rambler's Top100
Сова - поиск в Украине

© Борис Скуратівський, 1999-2017